Ім’я на мапі міста: Грінченко Борис Дмитрович


(27 листопада(9 грудня) 1863 -23 квітня(6 травня) 1910.

Український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько –культурний діяч. Редактор низки українських періодичних видань.

Гринченко

Літературні псевдоніми: Василь Чайченко, Л.Яворенко, П.Вартовий, Б.Вільховий, Перекотиполе, Гречаник.

Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих,літературознавчих та педагогічних праць,історичних нарисів,перших підручників з української мови й літератури,зокрема «Рідного слова»- книжки для читання в школі. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови».

Один із організаторів і керівників «Просвіти»,активний член Братства тарасівців.

Народився на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки,тепер Харківського району Харківської області. Походив із дрібно поміщицької родини. Вчився в реальному училищі у Харкові. Тут Грінченко зблизився з народницькими гуртками,вивчав й поширював їхні видання,що стало причиною арешту та кількамісячного ув’язнення. На цьому його навчання закінчилося:довелося іти заробляти на власний хліб. Якийсь час,працюючи у казематі,Борис жив у сім’ї шевця. Навчившись шити чоботи,на заощаджені копійки від заробітку купував книжки і займався самоосвітою.

У1874 р. вступив до Харківської реальної школи. Саме тоді,під впливом «Кобзаря», він почав збирати та записувати почуті пісні, легенди, казки та інші фольклорні матеріали.

Склавши при Харківському університеті іспити на звання народного вчителя,Грінченко з 1881 до 1893р. вчителював на Слобожанщині й Катеринославщині.

У 1887 році разом з молодою дружиною мешкав на Донбасі в селищі Олексіївка.(Катеринославська губ.,зараз Луганська обл..)

Грінченко належав до гурту найвизначніших представників українського народництва .В період найбільшого розмаху великодержавно-шовіністичної політики російського уряду в Україні  виступав за послідовне проведення національно- культурницької роботи серед українського суспільства.

Літературну діяльність розпочав у 80-х роках 19-го століття. Автор близько 50 оповідань(«Олеся», «Дзвоник», «Чудова дівчина» та інших, повістей («Соняшний промінь», «Серед темної ночі»), збірок поезії («Пісні Василя Чайченка», драми: «Серед Бурі», «Степовий гість»).

Перекладав твори Фрідріха Шиллера, Йогана-Вольфганга Гете,Віктора Гюго та ін.

Плідно працюючи в галузі народної освіти,свої педагогічні погляди виклав у працях: «Яка тепер народна школа в Україні». «Народні вчителі і вкраїнська школа» та інші. Боровся за навчання українських дітей рідною мовою, виступав за чистоту української літературної мови. Створив кілька шкільних підручників, серед яких «Українська граматика», «Рідне слово».

Рішенням  Бахмутської міської ради вулицю Щербакова перейменовано на вулицю Бориса Грінченка.

О.К. Шамова, науковий співробітник